Олександр Гнилицький — український художник, який у 1990–2000-х роках експериментував із живописом, простором і візуальними трансформаціями. Його роботи виходять за межі традиційного полотна, залучаючи глядача до діалогу з об’єктом, середовищем і власним сприйняттям.

1. Простір як матеріал

Гнилицький — один із перших, хто активно вводив ідею просторової багатовимірності у площину живопису. Його картини часто сприймаються як елементи інсталяцій або об’єкти, що «відкривають» кімнату в новому вимірі.

Приклад:

• Серія “Альтернативні реальності” — живопис, що симулює перспективу коридору, стіни або вікна, створюючи ілюзію проходу крізь стіну

2. Техніка трансформацій

• Гнилицький використовував оптичні зсуви — ефект, коли з певної точки зображення виглядає об’ємним або змінюється при русі
• Проєкції на поверхню або спотворення перспективи були частиною його підходу

3. Архітектоніка в живописі

• У композиціях художника часто присутня архітектурна логіка: він моделює простір, як архітектор, але за допомогою фарби
• Багато його творів вплинули на формування «нової стіни» в українських інтер’єрах 2000-х — живопис як структурний елемент

4. Вплив на сучасний дизайн і інтер’єр

• Роботи Гнилицького добре резонують з ідеями інтер’єру як галереї
• Його експерименти надихають дизайнерів інтер’єру, що працюють з оптично активними просторами, об’ємами та «відкритими стінами»

Висновок

Олександр Гнилицький — художник, який мислив у категоріях простору. Його живопис — це не лише про фарбу і полотно, а про архітектуру бачення. У світі дизайну та інтер’єру його підхід залишається актуальним і сьогодні.