Олександр Ройтбурд — один із ключових представників художнього опору пострадянської України. Його мистецтво вийшло за межі естетики, перетворившись на форму протесту — проти системи, забуття, амнезії і культурної вторинності. Свої полотна він трактував як політичні акти, що деконструюють шаблони ідентичності та повертають глядачеві емоцію — оголену, чесну, нестерпну.

Особливої уваги заслуговує його абстрактний період. Саме тоді художник остаточно відійшов від наративу як такого і почав працювати з чистими формами енергії, кольору, ритму. У цих роботах відсутній сюжет, але присутня суть — згусток пережитого та наболілого.

Риси абстракції Ройтбурда, що сформували нову мову

Мистецтвознавці часто називають абстрактні полотна Ройтбурда “шумовими хвилями”: вони навмисно надмірні, розмиті, наче сигнал, який проривається через перешкоди. Це — живопис без контуру, але з потужною внутрішньою напругою. У ньому зчитується спротив, навіть агресія — проте не руйнівна, а творча.

Найхарактерніші особливості його абстрактних робіт:

• Деконструкція форми. Уникає фігуративності, розчиняє образ у хаосі мазків.
• Емоційна палітра. Використовує складні, некомфортні кольори — сірі, болотні, криваво-червоні.
• Жестовий мазок. Працює широкими, агресивними рухами, що передають тілесність процесу.
• Контраст і ритм. Різкі зміни кольору й текстури створюють музичність композиції.
• Багатошаровість. Насичує полотно численними шарами фарби, які частково просвічують одне крізь одне.

Ці риси зробили його живопис впізнаваним — не лише в Україні, а й за її межами. Саме вони заклали основи нової абстрактної традиції у нашому візуальному полі.

Вплив на молоде покоління: Ройтбурд як школа протесту

Багато представників нового покоління художників орієнтуються на досвід Ройтбурда як на точку естетичного й етичного відліку. Вони переймають не стилістику, а метод — мислення через образ, провокацію, загострену рефлексію.

Його вплив проявляється у творчості молодих митців через такі аспекти:

• Естетика спротиву. Молоді художники використовують абстракцію як форму громадянської позиції — не в лоб, а через алегорії.
• Переосмислення архетипів. Митці звертаються до національного візуального коду, переосмислюючи його через актуальні теми.
• Відмова від декоративності. Нова генерація уникає глянцю, натомість шукає жорстку правду — навіть якщо вона некомфортна.
• Діалог із минулим. Ройтбурд відкрив шлях до осмислення радянського спадку без оспівування чи прямого заперечення.
• Акціонізм як підхід. Сучасні художники дедалі частіше працюють не лише в площині полотна, а й у просторі перформансу, інтервенції, просторових інсталяцій.

Сучасне мистецтво в Україні набуло нового звучання — поліфонічного, різкого, але впорядкованого власною логікою.

Коло впливу: хто перейняв імпульс

Сьогодні важко уявити українську арт-сцену без тіней Ройтбурда. Вони присутні — у колористиці, сюжетах, концепціях молодих авторів. Не як копія, а як глибинний резонанс. До кола митців, яких так чи інакше торкнулася естетика Ройтбурда, належать:

• Альбіна Ялоза — її біоморфні форми перегукуються з енергетикою пізнього абстракціонізму.
• Влада Ралко — працює з тілесністю та критичною рефлексією соціального.
• Саша Курмаз — транслює протест не фарбою, а через вуличне мистецтво, але за тим самим етичним принципом.
• Микита Кадан — концептуалізує біль і втрату крізь холодну, архівну образність.
• Жанна Кадирова — працює з об’єктами, зберігаючи гостроту й метафоричність Ройтбурда, хоча й в іншій формі.

Цей вплив не буквальний. Це радше спільне повітря, яким дихають ті, хто не сприймає компромісів у мистецтві.

Висновок

Ройтбурд залишив по собі не лише картини — він залишив нерв. Його мистецтво стало кодом протесту, що розгортається у кожному мазку, у кожному жесті. І хоча художник уже не з нами, його мова продовжує звучати — у глибоких текстурах нового покоління митців, у вуличних проєктах, у концептуальних інсталяціях. Його абстракція — це не втеча від реальності, а спосіб дивитися їй просто в очі.