Термін «Київська школа» дедалі частіше звучить у сучасному арт-дискурсі. За ним — не лише географія, а покоління художників, що розширюють межі візуального мислення та формують нову художню мову. Одними з найяскравіших представників цього явища стали Зигмунд, Соловйов і Кауфман.

Що таке Київська школа?

Це неформальне обʼєднання художників, які працюють у Києві або мають сильний зв’язок з містом. Вони не утворюють групу в класичному сенсі, але поділяють спільні естетичні й концептуальні позиції:

• увага до простору та архітектури
• робота з матеріальним середовищем
• акцент на особистій ідентичності
• експерименти з новими медіа, інсталяцією, візуальною структурою

Представники покоління

🎨 Зигмунд

Його практики — це дослідження світла, текстури, поверхні. Відомий об’єктами, що взаємодіють із архітектурним контекстом. Часто працює на межі живопису, графіки й скульптури.

🖼️ Соловйов

Формує образність через монохром, шорсткі матеріали, ритміку повтору. Його роботи — це діалог з простором галереї, виставкового блоку чи навіть квартири. Акцент на жесті, фактурі, енергетиці предмету.

🧱 Кауфман

Використовує урбаністику як ключову метафору. Архітектура, бетон, цегла — не як декорація, а як смислова категорія. Його інсталяції часто побудовані на візуальному протиставленні.

Чому це важливо?

Київська школа — це не мода, а ознака змін. Вона відображає нове покоління художників, яке не боїться працювати з простором, часом і ідентичністю. Це новий голос, який уже зараз звучить упевнено на міжнародній сцені.