Жанна Кадирова — одна з найяскравіших представниць сучасного українського мистецтва. Її проєкти поєднують у собі індустріальну естетику, урбаністику та національні символи. Один із найбільш впізнаваних напрямів її творчості — «бетонні вишиванки».

Мистецтво на межі архітектури та дизайну

Кадирова працює з матеріалами, які традиційно асоціюються з будівництвом: бетон, кахель, плитка, скло. Її роботи — це не лише скульптура, а інсталяції, які стають частиною міського середовища: фасадів, площ, публічних просторів.

Бетонні вишиванки: поєднання національного й урбаністичного

Цикл «бетонних вишиванок» — це об’ємні композиції, виконані з цементних плит і плитки, що імітують традиційні вишивані орнаменти. Вони з’являлися:

• На фасадах київських та харківських будівель
• У вигляді стриманих скульптурних модулів у парках
• На арт-фестивалях в Україні та за кордоном

Ідея — перенести декоративність традиційної вишивки у контекст сучасної архітектури, зберігаючи її символіку, але змінюючи матеріал і середовище.

Робота з кахлем і плиткою

Плитка — ще один ключовий матеріал у творчості Кадирової. Вона використовує реконструкцію старих візерунків, створює “панелі” з плитки, що нагадують радянське оформлення під’їздів, і водночас перетворює їх у мистецькі об’єкти.

Проєкти часто мають іронічний або критичний підтекст — на перетині радянської естетики, традиції та сучасної критики простору.

Інші публічні роботи

Кадирова створювала також інсталяції з розбитої плитки, елементи зі скла та бетону, вивчаючи діалог між матеріалом і контекстом простору. Серед проєктів — участь у Бієнале у Венеції, фестивалі ГогольFest, виставки у Польщі, Франції, Німеччині.

Жанна Кадирова — приклад того, як ремонтні матеріали можуть стати носіями мистецтва. Її роботи показують, що навіть бетон і плитка можуть говорити мовою ідентичності, пам’яті та культурного опору.