Війна — це не лише фронт, а й культурна відповідь на втрати, шок, опір і пам’ять. З початку бойових дій на Донбасі багато українських митців почали говорити про війну мовою живопису, інсталяцій, фотографії та перформансу. Мистецтво перетворюється на інструмент фіксації й осмислення досвіду, який неможливо забути.

«За Донбас»: серії, що не дозволяють мовчати

Серія виставок і арт-об’єктів під загальною назвою «За Донбас» — це один із найпотужніших прикладів реакції митців на війну. Автори використовують уламки зброї, фрагменти стін, відеоінтерв’ю з біженцями, щоб створити багатовимірний досвід глядача.

• Фотографії покинутих міст
• Звукові інсталяції на базі воєнних щоденників
• Перформанси, присвячені пам’яті загиблих і вцілілих мешканців Сходу

Трансформація художніх практик

Митці все частіше звертаються до документальності, архівів, польових досліджень. Війна впливає на зміст, форму і навіть техніки:

• Інсталяції з реальних об’єктів війни (бетон, метал, текстиль з пораненнями)
• Переосмислення іконографії — традиційні релігійні образи трансформуються в символи сучасного болю
• Звук як головна емоція — багато проєктів працюють із тишею, тривогою, вибухами

Приклади митців і проєктів

• Альберт Вінничук — інсталяції зі зруйнованих будівель Слов’янська
• Марія Прошковська — серія «Лінія розмежування» в техніці вугілля та пастелі
• Платформа «IZOLYATSIA» — арт-простір, який сам став символом війни після окупації в Донецьку

Чому це важливо?

Мистецтво — це не втеча, а форма присутності. Воно дає голос тим, кого не чують, і робить досвід війни видимим. Через художні практики ми не лише пам’ятаємо, а й творимо нову реальність