Никаких ограничений — девиз молодой пары, которая отправилась в путешествие по миру, имея при себе лишь два тяжелых рюкзака.
Андрей Боровский и Надежда Кирса начали воплощать свою мечту в начале сентября. У них нет какого-либо четко продуманного плана, карты или маршрута.
Пользуются они в основном автостопом, а с жильем помогает так называемый “каучсерфинг/couchsurfing” — сервис, при помощи которого можно найти или предоставить бесплатное жилье для путешественника.
“Мы не ставим себе никаких ограничений. Есть какой-то основной маршрут, какие-то основные точки, где мы хотим побывать, но мы всегда готовы изменить маршрут при необходимости и всегда открыты для приглашений в гости. Наверное, двинемся в сторону Азии: Иран, Грузия, а дальше будем смотреть по обстоятельствам. Ни конечной даты, ни приблизительного концу путешествия мы не знаем, однако надеемся, что не скоро”.
Ребята предпочитают безвизовые для украинцев страны и начали свое путешествие с поездки во Львов, откуда отправились в Турцию. Часы ожидания на трассе и ночевка в заброшенном здании придорожного кафе доказали, украинский автостоп оставляет желать лучшего.
Больше фото и видео — Adventurers
Заграницей пара обещает передвигаться автостопом и на “своих двоих”. Благо здоровье и спортивная форма это позволяет:
“У нас довольно тяжелые рюкзаки (~ 19 и ~ 15), но сейчас, они уже воспринимаются практически нормально. Чувствую, что позже мы вообще не будем замечать их вес”.
Сейчас Андрей и Надежда раскрывают красоты Турции, подробнее об их путешествии можно узнать тут: в Facebook, YouTube, ВКонтакте, Instagram
OdArt предоставляет своим читателям краткие вырезки из рассказов Adventures:
Путешествие по Турции пара начала со Стамбула:
“У Стамбулі у вас не повинно виникнути жодних проблем з каучсьорфінгом. Жителі Стамбулу настільки люблять своє місто, що з радістю проведуть для вас екскурсію: по-перше самим знову пройтись, а по-друге — почути ваше захоплення і потішитись з того. Бо дійсно є чим захоплюватись! …. Стамбул величезний, метушливий і прекрасний. За чотири дні ми побачили лише маленьку крихту від того, що в ньому є, а побачити все, здається, не вистачить і десятку життів.”
Из Стамбула Андрей и Надежда отправилась в Сафранболу:
“Сафранболу підкорив наші серця одразу, не дивлячись на те, що дісталися ми туди вже затемно! …. Першої ж ночи, ми замість того, щоб о дев’ятій лягати спати під Домовушу, поїхали у стару частину Сафранболу у таке собі улюблене туристичне місце — Crystal Terrace. Оскільки Сафранболу розташований між каньонами то, звісно, там відкриваються очам неперевершені пейзажі. Але ця тераса, і додаткове світло, що були створені для більшої «привабливості», зіпсували увесь краєвид, тож вдень ми вже вирішили туди не повертатись, не робити окремо фото і не радити вам туди приїхати! … Хочемо зазначити, що Сафранболу доволі популярне туристичне містечко, яке влітку та навесні просто переповнене туристами з усіх куточків планети, тож якщо ви не хочете просто поставити відміточку, що ви там побували, а дійсно отримати задоволення, то наша вам порада — їхати восени чи рано навесні”
Новые знакомые из Сафранболу уговорили украинцев прокатиться до города Амасра:
“Амасра виявилась напрочуд затишною, спокійною та напівпорожньою. В таке складно повірити, але це курортне містечко для пляжного відпочинку знаходиться далеко від «all inclusive», трансферів, екскурсій за товарами і позбавлене іноземних туристів як класу. На повороті з траси на Амасру нам відкрився незрівняний пейзаж, від якого перехопило подих! Приїхавши в саме місто, ми викликали справжній подив у місцевих і за 10 хвилин отримали 3 пропозиції пансіону, від яких, звичайно, відмовились. Зате від прогулянки місцевим kale (замком) — в жодному разі! Дорогою до сходів нагору ми побачили бухту Амасри в усій красі зблизька: невелички човни чекали свого часу на березі, деякі рибальські гойдались на хвилях, в очікуванні власників біля пірсів, а величезний мур раз за разом відбивав несамовиті атаки моря … Амасра безумовно варта вашої уваги і ми радимо відвідати її, проте також радимо вибрати самий початок чи кінець туристичного сезону, оскільки влітку вона заповнена місцевими відпочіваючими, а поза сезоном — холодно”.
После насыщенной прогулки путешественники проехали 20 км — в Бартын:
“Рамазан (наш хост) знав, що наступного дня ми хочемо поїхати на віддалений і безлюдний базальтовий пляж, що знаходився від Бартіна за 40км, тож він вічливо нам запропонував залишити основну частину речей в Бартіні, а ніч провести в гостях у його друга, в маленькому містечку під назвою Інкум, який знаходився за 10 км від необхідного нам пляжу … В Інкумі нас оточила абсолютна тиша та порожнеча. Звісно, що про автостоп ми й не подумали! По-перше, ніяких машин навколо не було, а по-друге — прогулянка вздовж узбережжя і по горним стежкам для нас була набагато привабливіша! Ми насолоджувались природою, тишою та один одним, збирали молоді горішки та перестиглий інжир, ми зберігали посмішки місцевих в поодиноких поселеннях і були неймовірно щасливі! Ближче до першої години дня ми нарешті дісталися чарівного базальтового пляжу в Güzelçehisar, побачили зачинені кемпінги, порожній пляж та купу покинутого сміття. Цей пляж, як і Інкум, користується популярністю лише в літній період виключено серед турків, і на щастя, він далекий від манії “all inclusive”.
Отметим, пока украинские путешественники ехали в свой следующий город — Эскишехир, в стране произошел крупный теракт. 10 октября в Анкаре прогремели взрывы на железнодорожной станции в тот момент, когда там собирались провести мирный митинг. Погибли более 100 человек, сотни ранены.
“Приїхавши в Ескішехір, ми дізнались від нашого хосту про страшний вибух. Наш хост — студент показав нам свій університет і кампус, де біля адміністративної будівлі студенти сидять в мовчазному протесті проти політики можновладців, що приводить до братовбивства і не дає людям бути вільними … В Ескішехірі знаходиться найбільший в країні і четвертий у світі Анатолійський університет, де одночасно навчаються більш ніж 880 000 студентів. Нас запросили до себе чарівні хлопці Аніл та Бакі і тільки но ми переступили поріг їх квартири — стало зрозуміло, що нудьгувати ми не будемо! Нас одразу ж пригостили турецькою кавою, наші розмови переходили від глобальних та серйозних до суцільних жартів! Це було щось! Але відпочити та хочaб трошки насолодитися тишею нам так і не вдалось. По-перше, ми жили майже в центрі студентського містечка і під нашими нещільно зачиненими вікнами проходила доволі велика автомобіна дорога; по-друге, в 50-ти метрах від наc 5 разів на день завивав імам; по-третє, в Ескішехірі знаходиться база ВПС і кожні 15-20 хвилин над містом пролетали по 2-3 винищувача! Зберіть все це докупи і уявіть, як нам було не солодко”.
К началу ноября Андрей и Надежда успели также побывать в: Измире, Манисе, Эфесе и Мармарисе.
