З 10 до 18 липня в Одесі пройде шостий Одеській міжнародний кінофестиваль. Станом на 2 липня продано більше 1000 абонементів, і продаж триває. Організатори обіцяють цікаву програму та декілька особливих заходів – майстер-класи від відомих кінодіячів, зокрема, режисера Даррена Аронофскі («Реквієм по мрії», «Чорний лебідь»), а також виступ видатного композитора Майкла Наймана, який писав музику до фільмів Пітера Грінуея «Книги Просперо» і «Контракт рисувальника». В Одесі Найман диригуватиме оркестром під час показу «Людини з кіноапаратом» Дзиґи Вертова на Потьомкінських сходах.
Про сюрпризи кінофестивалю, спеціальну кінопрограму «Шлях до свободи» та те, як змінилося українське кіно впродовж цього року, Радіо Свобода розповіла виконавчий продюсер ОМКФ-2015 Юлія Сінькевич.
– Це вже шостий Одеський міжнародний кінофестиваль. Що нового чекає на глядачів?
– У нас дві нові програми. Перша – це дитяча, якої в нас ніколи не було, але яку ми завжди хотіли провести. Це 11 художніх та анімаційних фільмів, об’єднаних під назвою «ОМКФ дітям». Це наш спільний проект разом із «Чілдрен Кінофест». Усі сеанси безплатні, і таким чином ми сподіваємось розвивати любов до кіно в наших наймолодших глядачів.
Також цього року окрема програма присвячена музичному кіно – це і фільми-концерти, і документальні стрічки. Зокрема, ми покажемо фільм про лідера гурту Nirvana Курта Кобейна.
У нас деякі розширення в професійній секції. Якщо раніше ми концентрувалися на можливостях просування художнього українського кіно, то цього року ми додали документальні фільми. Зокрема, в нас буде додатковий захід щодо можливостей українських документалістів у Великій Британії. Це буде презентація одного з британських фондів, куди українські кінематографісти могли б подавати заявки на отримання фінансування або грантів. Захід проводиться за підтримки British Council в Україні.
– Що чекає на глядачів у спеціальній програмі «Шлях до свободи»?
– Цю програму ми робимо вже другий рік. Минулого року ми створили її як вираз нашої громадянської позиції. Ми вважаємо важливим ставити такі питання як свобода, права людини, демократичні зміни в суспільстві, боротьба громадян за встановлення законного порядку. Цього року в програму увійшли не лише документальні, а й художні фільми, де обговорюються питання, зокрема, корупції та свободи. Наприклад, художній фільм румунського режисера Тудора Джурджу «Чому я?» Головний герой – представник корумпованої системи, який намагається боротися з корупцією.
У нас також є дуже цікавий фільм «Київ-Москва» – це друга частина альманаху короткометражних фільмів, іноді навіть просто відео. У цих коротких стрічках розказується про події, які відбуваються в нас в останні півтора року.
– Минулого року необхідність проведення кінофестивалю ставилася під сумнів, в першу чергу, через війну на сході. Чи критикують організаторів ОМКФ цього року?
– Критика, мабуть, є, але набагато менше. Минулого року ми вже зробили вибір та все ж таки провели фестиваль. Можна навести багато прикладів, як під час війни проводили культурні заходи – ми вважаємо їх дуже важливими. Можна також згадати слова Уїнстона Черчилля про те, що, якщо ми не підтримуємо культуру під час війни, то незрозуміло, за що ми воюємо.
Моя особиста думка полягає в тому, що відсутність уваги до розвитку саме української культури стала одною з причин того, що зараз відбувається, зокрема, війни. Наша культура не була захищена від країни, яка зараз стала агресором, а її позиціонування було, мабуть, невірним.
Минулого року багато критикували, але багато людей нас питали – чи будемо ми проводити ОМКФ. Сьогодні усі розуміють важливість одеського кінофестивалю – для Одеси це взагалі подія року.
Нас ніколи не можна було звинуватити в політичній ангажованості – ані за контентом, ані за тим «меседжем», який ми просуваємо.
– Як змінилося українське кіно, яке Ви відбираєте для участі в фестивалі?
– Якщо говорити про теми, які порушують українські режисери, то цього року близько 80% фільмів, які ми отримали, як коротко-, так і повнометражних, присвячені війні або подіям на Майдані.
Інтерес до українського кіно привернули кілька фільмів, які минулого року мали величезний успіх та пройшли на усіх фестивалях. Це «Плем’я» Мирослава Слабошпицького, «Майдан» Сергія Лозниці та документальний фільм «Все палає».
Наш фестиваль також сприяє розвитку українського кіно – в нас є професійна секція, де ми презентуємо українське кіно та допомагаємо кінематографістам знайти фінансування. Зазвичай, ми показуємо 20 проектів, половина з яких перебувають на початковій стадії, а половина – на фінальній. Туди ми запрошуємо експертів, продюсерів та представників міжнародних фестивалів, яких можуть зацікавити українські проекти. Таким чином ми створюємо умови для просування українського кіно на міжнародний рівень.
Але фестиваль – це лише частина того, що треба робити для розвитку кіно. Я вже говорила, що ми просто зобов’язані увійти в програму Creative Europe та стати членами європейського форуму Eurimages. Це сприятиме налагодженню процесу фінансування та виробництва кіно.
– Як змінився бюджет кінофестивалю порівняно із минулим роком? Яка державна підтримка з бюджету?
– Минулого року державного фінансування в нас взагалі не було – ані з Державної агенції з питань кіно, ані з місцевих бюджетів. Одеса та область допомагали ресурсами, але грошей не виділяли, і це доволі сильно вдарило по нас. Ми були змушені скоротити витрати, крім самої програми.
Цього року ситуація не набагато краща, порівняно з минулим роком бюджет фестивалю знову трохи зменшився – грошова підтримка наших спонсорів поступово вичерпується.
Невеличку суму нам цього року виділила Державна агенція з питань кіно – 99 тисяч гривень. Як на мене, це незрозуміла сума, при тому, що на утримання автопарку Верховної Ради витрачається близько 40 мільйонів гривень на рік. Решта наших партнерів допомагали, хто чим може.
Мільйон гривень виділили з міського бюджету Одеси – це близько одної восьмої нашого бюджету.
– Цього року на фестиваль приїжджають такі відомі діячі як композитор Майкл Найман та режисер Даррен Аронофскі. Як вам вдалося їх залучити?
– В Наймана доволі давно був інтерес до фестивалю, ми вели переговори з ним кілька років. У 2014 році він не приїхав лише через складний графік та загальну нестабільність. Найман захоплюється творчістю Дзиґи Вертова, він знає, що таке Потьомкінські сходи та Одеська кіностудія. Крім того, режисер, із яким Найман зазвичай працює, Пітер Грінуей, вже був в Одесі у 2012 році та проводив майстер-клас на ОМКФ. Ми раді, що він нарешті до нас приїде. А в Даррена Аронофскі, як виявилося, одеське коріння. Минулого року він проводив майстер-клас в режимі онлайн, а цього року він їде до нас.
Також до нас цього року приїде директор Каннського кінофестивалю Тьєррі Фремо, який також є директором музею братів Люм’єр в Ліоні, та ірландський режисер Джим Шерідан, шестикратний номінант премії «Оскар» та лауреат багатьох інших кінопремій. Його ретроспектива буде демонструватися цього року.
– Чи приїдуть на ОМКФ гості з Росії?
– Так. Ми розуміли позицію деяких режисерів та продюсерів, тому не намагалися переконати їх приїхати до нас, але гості будуть. Наприклад, до складу журі з національної конкурсної програми входить російський режисер Олексій Федорченко. Його фільм «Янголи революції» приймає участь у міжнародній конкурсній програмі.
Також демонструватимуться такі російські фільми як «Білі ночі поштаря Олексія Тряпіцина» Андрія Кончаловського та «Під електричними хмарами» Олексія Германа-молодшого. В альманаху «Київ-Москва», звісно, є російські стрічки.
Ми також покажемо робочий матеріал з фільму про режисера Олега Сенцова, який наразі перебуває за ґратами в Росії. Це спільна російсько-українська стрічка, режисером якої виступає росіянин Аскольд Куров. На презентацію фрагменту приїде продюсер кінофільму.
